Вам колись хтось рекомендував приймати Анаферон від простуди, або Пірацетам від усіх недуг, або можливо Актовегін чи Траумель? Прикро, якщо це були не бабки-шептухи, а лікарі, але добре, що після цього ви можете бути впевнені у їхній професійній некомпетентності і знайти адекватного спеціаліста. Адже все це так звані фуфломіцини, препарати з недоведеною ефективністю. Але що означає доведена ефективність? Якщо лікар впевнений, що вже багато років назначає, і пацієнтам допомагає, чому цього не достатньо? Ба більше, здається, Анаферон і справді допоміг одужати швидше, а від Траумелю коліно болить менше. На жаль, ні. Фуфломіцини не тільки дорогі, але можуть бути небезпечними. Доказова медицина - це стандарт у більшості розвинутих країнах світу, який не прижився в СРСР, і це презирство до протоколів і наук багато хто з нас, українців, відчуває і сьогодні. Чому ж так сталося?"

В медицині, як і в будь-якій науці, не можливо перескочити через декілька сходинок. Щоб виявити причини інфекції, потрібно знати про існування мікроорганізмів. Для цього потрібен мікроскоп. Розвитку мікроскопа передує розвиток оптики. А щоб побачити вірус, потрібен потужний електронний мікроскоп, такі з'явилися тільки в середині ХХ століття. Навіть діюча речовина будь-яких ліків - це молекула, а про молекули світ дізнався в XIX столітті. І хоча всі ці винаходи відносно нові, людство все ж не вимерло. Тому що для правильного лікування хвороб нам не завжди потрібно розуміння, як це відбувається на мікробіологічному рівні. Достатньо просто зафіксувати, що підхід працює. У сучасній медицині таких прикладів безліч, один із них - антидепресанти, які доведено ефективні, але механізм їх впливу досі незрозумілий. Проблема в тому як фіксувати і обробляти дані про ефективність правильно, коли одним допомагає, іншим - ні.
У 1906 році в США сталося декілька публічних скандалів через продаж ліків, які призвели до хвороб та навіть смерті пацієнтів. Реакцією влади стало свторення федеральної служба з контролю за продуктами та ліками (FDA).

Якщо у вас виникло питання навіщо - то ідемо до наступного пункту.
Подвійне-сліпе: подвійне-сліпе означає, що ні дослідник (лікар), який видає препарат; ані учасник, який його приймає, не знають чи це плацебо, чи препарат який випробовується. Це робить дослідження більш об'єктивним, оскільки учасники та лікарі не впливають на результати через підсвідомий страх або очікування.

Суть тут в тому, щоб виключити ефект плацебо, явище, коли пацієнт відчуває покращення після прийому таблеток з крейди. Ефект плацебо є результатом впливу психологічних, емоційних та суб'єктивних факторів на сприйняття симптомів та відчуття поліпшення стану здоров'я. І якщо вам колись допомогав “Анаферон” то це і був ефект плацебо.
Рандомізоване: означає, що пацієнти призначаються в одну з груп (препарат або плацебо) випадковим чином, а не за певними обставинами.

За тим, щоб експерименти проводились правильно, слідкують регулятори з різних країн. За стандартами FDA кожен препарат, який лікарі назначають, має пройти такі дослідження. В США і в деяких країнах Европи за рекомендацію фуфломіцинів лікарів можуть позбавити ліцензії. На жаль, Україні до такого підходу ще дуже далеко, а призначення фуфломіцинів, ще й дуже дорогих типова справа. Чому ж все так? Тут пропоную трохи історії медицини.
Через релігійні забобони в древній Греції та Риму заборонено було розтинати трупи людей. Тому античні лікарі не зналися на анатомії і часто створювали невірні гіпотези. Так, наприклад римський лікар Гален вважав, що печінка виробляє кров, і кровопускання лікує від усього, а грек- Гіппократ пояснював всі хвороби гуморальною теорією, згідно якої існують 4 види соків людини (гуморів) – кров, флегма, жовта та чорна жовч.

Великі ж відкриття починались із сумнівів та експериментів.

Першим клінічним дослідженням вважають пошук ліків проти цинги. Більшість моряків з команд Колумба, Дрейка, Васка да Гами та Магелана помирали від жахливої хвороби на 5-6 тижні подорожі. За півсторіччя померло понад мільйон чоловіків - у них опухали ясна, потім кінцівки, вони відчували спрагу і біль в усіх м'язах. Сьогодні ми знаємо, що цингу викликає нестача вітаміну С, якого не було в їжі моряків, з собою брали тільки те, що не псується, солоне м'ясо, крупи та сухарі.

У 1747 році шотландський лікар Джеймс Лінд влаштував експеримент. Шість груп хворих на цингу моряків він харчував по-різному. Одужати (до того ж за рекордні п'ять днів) вдалося лише двом морякам, які щодня їли лимони. Результати експерименту Лінд узагальнив «Трактаті про цингу». Але британська влада не бачила необхідності виявляти «надмірну турботу» про команди кораблів і до порад Лінда не прислухалися. Бо лиманів на всіх не напасешся.

Західне суспільство поволі розвивалось, і в ХХ сторіччі, пацієнти все ж домоглися, щоб їм “виявляли турботу”. але термін Доказова медецина з’явився тільки у 70ти роки, коли шотландський вчений Арчі Кокрейн та його колеги описали підходи до сукупного аналізу наукових досліджень та визначення оптимальних методів лікування на основі найкращих доказів.
Основний принцип доказової медицини - це прозорість. Будь-яке клінічне рішення (вибір методу лікування серед можливих альтернатив) повинно бути обгрунтовано науковими доказами, які можуть бути перевірені іншими людьми.